Цього разу ПСИКЛАБ торкнувся теми, яку кожен відчував, але не завжди мав змогу обговорити — почуття провини.
Під час зустрічі 17 липня разом із психологом Іриною Шелудченко ми занурилися в глибоке дослідження природи провини: її форм, витоків і впливу на наше життя.
Це була тепла, чесна розмова — не про те, як «позбутися» провини, а як почути її, зрозуміти і перетворити на внутрішній ресурс.
Обговорили:
🔹 Чим відрізняється здорова (конструктивна) провина від деструктивної, що тільки виснажує;
🔹 Чому ми часто беремо на себе зайве, навіть коли це не наша відповідальність;
🔹 Як провина може бути нав’язаною, а не власною — особливо з дитинства або суспільних очікувань;
🔹 Як з нею бути: не відштовхувати, а переосмислити, дати їй простір — і знайти новий крок до себе.
Атмосфера:
Було, як завжди, щиро. Простір без осуду, де кожен і кожна мали право на свою історію — озвучену чи ні.
Дехто вперше поділився своїм досвідом, дехто мовчав, але уважно слухав і проживав.
Багато з того, що звучало, торкалося кожного — і саме тому наприкінці зустрічі ми не раз чули:
💬 “Це було дуже влучно. Наче для мене особисто”.
Підсумок:
Провина — не завжди ворог. Іноді вона стає дзеркалом, у якому видно, що ми вже давно забули про себе.
Ця зустріч стала ще одним кроком до чесності, турботи й внутрішньої опори.
