Про образу зазвичай говорять як про щось зайве – те, що потрібно відпустити, пропрацювати або «не тримати в собі».
Але цього разу ми подивилися на неї інакше.
Не як на проблему – а як на сигнал.
Через малювання учасниці пробували не пояснювати свої почуття словами, а дати їм форму – колір, лінію, образ. І в цьому процесі поступово відкривалося більше, ніж очікувалося:
що саме стоїть за образою, які очікування не справдилися, де були порушені власні межі.
У якийсь момент увага природно змістилася – з реакції назовні на контакт із собою.
Замість «чому так сталося» з’являлося «що я зараз відчуваю» і «чого мені насправді хочеться».
У кожної цей шлях був свій:
- хтось зустрівся з вразливістю,
- хтось – із потребою визнання,
- хтось – із тим, що давно залишалося без уваги.
Це була тиха, уважна робота – без оцінок, без правильних відповідей, але з відчуттям, що всередині щось стає на свої місця.
Бо іноді образа – це не лише про біль.
Це про щось важливе, що довго чекало можливості бути почутим.
Цей захід було проведено за підтримки ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» та Гуманітарного фонду для України (UHF). Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю ГО “Норма Віта” і не може використовуватися для відображення точок зору ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» та Гуманітарного фонду для України (UHF). Загальне посилання на інформаційні ресурси та канали комунікації ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» – https://linktr.ee/Desyatekvitnya
