Цього разу зустріч пройшла глибоко, уважно й дуже дбайливо до внутрішнього досвіду кожної учасниці.
Через роботу з піском, символами та образами учасниці досліджували різницю між тим, якими звикли себе показувати світові, і тим, що насправді відчувають усередині. У процесі піднімалися теми очікувань, внутрішнього контролю, потреби відповідати чужим уявленням і страху бути оціненою.
Поступово з’являлося більше простору для контакту із собою – не «ідеальною», а живою, вразливою, справжньою.
Для когось це була робота через образи й символи, для когось – через спостереження за власними реакціями та відчуттями. Хтось більше говорив, а хтось проживав процес тихо й внутрішньо. І кожен формат був правильним.
Атмосфера групи залишалася безпечною та підтримуючою – без оцінок, порівнянь чи потреби щось доводити. Було багато уважності, щирості й моментів, коли в досвіді іншої людини раптом впізнаєш частину себе.
💛 Дякуємо всім учасницям за довіру, відкритість і сміливість бути трохи ближче до себе справжніх.
